Вежбицькі Ян та Юзефа

Ян та Юзефа Вежбицькі з чотирма дітьми проживали в м. Дубно на Рівненщині. Під час Голокосту родина надала у своїй оселі притулок 11 євреям, урятувавши їх від знищення.

Переслідування та вбивства євреїв, яких на момент вступу гітлерівських військ у місті налічувалося близько 12 тис., почалися майже відразу. Спочатку їх використовували на примусових роботах. Від 28 червня євреям було наказано носити нарукавну пов’язку із зіркою Давида, яку 17 жовтня замінили на спеціальний розпізнавальний знак жовтого кольору. 3 серпня було призначено юденрат із 12 членів, і вже за кілька днів містянам єврейського походження наказали здати всі золоті й срібні прикраси та цінні папери. 21 серпня 1941 р. було розстріляно понад 1 тис. з них, переважно чоловіків. У квітні 1942 р. в м. Дубно створили гетто, де перебували також роми. Уже 27 травня айнзацгрупа на старому аеродромі знищила близько 3,8 тис. євреїв. Останніх невільників гетто стратили в жовтні 1942 р.

Серед урятованих родиною Вежбицьких були Барух і Естер Каци, які вижили під час масового розстрілу в травні й зуміли вийти за межі гетто. Подружжя попросило прихистку в Яна та Юзефи. На горищі будинку Вежбицьких тоді вже переховувалося четверо втікачів: Шломо й Хасія Шиллери, Моше Гросблат, Аарон і Белла Гросберги. Згодом до того самого сховку перебралися ще чотири особи: Циля Шиллер із донькою Сонею та Шайдер і Гриша Друки. Упродовж 17 місяців усі втікачі перебували під опікою родини Вежбицьких, які приносили їм їжу, дбали про здоров’я та безпеку, ризикуючи власним життям.

Після війни рятівники зі своїми дітьми переїхали до м. Щецин, у нових кордонах Польщі. Родини врятованих ними євреїв емігрували до Ізраїлю та США.

У 1981 р. Яд Вашем визнав Яна та Юзефу Вежбицьких Праведниками народів світу.

/